Український Екологічний Портал Екологічний Портал
Найбільш гаряче сьогодні обговорюються варіанти відновлення регіону навколо зруйнованої російськими терористами Каховської ГЕС. Один — це відбудова «як було» (або майже як було). До цього варіанту уряд уже фактично схилили лобісти з Укргідроенерго. Другий — не будувати жодних гребель і відновити заплаву Дніпра такою, якою вона була 70 років тому. Зокрема й Великий Луг. На цьому варіанті наполягають, серед інших, фахівці Української природоохоронної групи.
Втім, є також чимало компромісних варіантів. Для вибору кращого з них, для розроблення й обґрунтування оптимального сценарію треба залучати науковців НАНУ та університетів. Наразі уряд ігнорує наявний в Україні науковий потенціал, хоча вченим є що сказати.
«Формування нової екосистеми на тій поверхні, що звільнилася після знищення Каховського водосховища, відбуватиметься поступово і тривалий час. Великий Луг вже не постане таким, як був. Змінився передусім рельєф цієї території — він став більш пласким. Протягом тривалого періоду існування водосховища підвищення, які були на заплаві, поступово розмивалися, а пониження заносилися мулами. По периметру водосховища внаслідок руйнування берегів під впливом вітрового хвилювання і пов’язаних з ним течій сформувалися широкі піщані відмілини. В результаті там, де були родючі заплавні ґрунти, маємо мули або пісок. Мули теж можуть бути непоганим субстратом для розвитку рослинності, але потрібен тривалий час, щоб з них сформувався нормальний структурований ґрунт з необхідною кількістю органіки та інших важливих компонентів. Ще одна важлива відмінність — у водному режимі. Природна заплава щороку під час повені частково або повністю затоплювалася водами Дніпра, що забезпечувало нерест риби, промивку застійних заплавних водойм, створювало запас вологи для розвитку рослинності в літній період. Осушене дно Каховського водосховища так затоплюватись не буде, оскільки вище за течією розташовані п’ять водосховищ, які акумулюють весняну воду», — вважає завідувач відділу екологічної гідрології та технічної гідробіології Інституту гідробіології НАН України Сергій Дубняк.
Цю заяву він зробив днями на пресконференції, організованій Мережею захисту національних інтересів АНТС в Медіацентрі Україна — Укрінформ.
Також учений зауважує, що відновлення водосховища — це теж тривалий процес. «Найперше, невідомо, коли його можна буде розпочати, адже це стане можливим тільки після деокупації лівобережжя Дніпра. На саме будівництво греблі й ГЕС за оцінками енергетиків потрібно не менше ніж п’ять років. Не швидко відбуватиметься і наповнення водосховища. Нині спостерігається маловодний період, стік Дніпра в окремі роки знижується до 20 км3. Якщо маловоддя триватиме, наповнення водосховища до попереднього об’єму (18 км3) займе не менш як три роки, адже за цих обставин необхідно забезпечити мінімально допустимий стік в пониззі Дніпра», — сказав Сергій Дубняк.
Тим часом учені намагаються оцінити збитки, завдані російським терактом.
«У Національній академії наук України ще 6 червня 2003 року була створена робоча група, куди увійшли декілька інститутів, зокрема й Інститут гідробіології. Спочатку група працювала над оцінкою наслідків катастрофи для природних екосистем, населення й економіки регіону. Зараз триває робота над пропозиціями щодо подальших рішень і дій. Це важливо з огляду на постанову Кабінету Міністрів щодо відновлення Каховської ГЕС. Вона, на мій погляд, була занадто поспішною, адже на сьогодні немає консолідованої позиції науковців, проєктантів, громадськості стосовно того, чи взагалі треба відбудовувати ГЕС і водосховище. І як їх відбудовувати — теж дуже важливе питання», — сказав Сергій Дубняк.
Вчений вважає, що якби сьогодні був доступ до територій, які займало Каховське водосховище, то варто було б управляти процесом відновлення річкової екосистеми. Тому що без втручання ця поверхня поступово заростатиме, переважно бур’янами, зокрема інвазивними рослинами, які легше можуть пристосовуватися до складних умов. А для того, щоб там сформувалася нормальна заплавна рослинність, треба було б проводити рекультивацію ґрунту, висівати лучні трави, висаджувати верби та інші рослини.
«Але нині немає навіть можливості дістати об’єктивну інформацію щодо розвитку ситуації. Окремі експедиції й дослідження після російського теракту були переважно в колишніх затоках, які віддалені від основної акваторії водосховища. На сьогодні доступу до основного плеса водосховища практично немає (через обстріли з лівого берега, окупованого росіянами — ред.).
Також учений оцінив доцільність відновлення водосховища.
«На мою думку, в принципі, треба відновлювати. Тому що ні забезпечення водою населення і підприємств, ні розвиток високопродуктивного сільського господарства регіону без водних ресурсів Каховського водосховища практично неможливо реалізувати. Весь цей регіон розвивався 70 років в умовах наявності водосховища. Якби його не було, можливо, тут сформувалися б інші, менш водозатратні галузі господарства, інший тип розселення населення тощо. Але тепер, в умовах війни й подальшої неминучої економічної кризи, радикально змінювати всю інфраструктуру регіону недоцільно», — сказав Сергій Дубняк.
Водночас учений наголошує, що просто відбудувати все як було — неправильно. Потрібен новий, сучасний проєкт, потрібен усебічний аналіз ситуації, потрібне комплексне рішення, яке охоплюватиме відбудову не лише греблі, а й усіх прив’язаних до водосховища систем.
«Постає питання: чи все добре було з Каховським водосховищем, коли воно функціонувало в нормальному для нього режимі? Можу сказати, що ні, втім, як і з усіма іншими водосховищами.
Найбільш яскрава проблема, яку ми всі спостерігали й можемо зараз спостерігати, це так зване «цвітіння води» — надмірний розвиток фітопланктону, який після відмирання призводить до такого непривабливого вигляду та якості дніпровської води», — сказав Сергій Дубняк.
Вчений нагадав, що Каховське водосховище було найбільшим за об’ємом води в Україні. Але вода з нього використовувалася дуже неефективно. І пов’язано це було з особливостями режиму його експлуатації. Річ у тім, що в Каховському водосховищі нормативний корисний об’єм, який можна було використовувати, складав близько 7 кубічних кілометрів із 18 — це загальний об’єм водосховища.
Але в літній період, коли відбувалося зрошення і була найбільша потреба у воді, використати цю воду було практично неможливо. Чому? Тому що весь час тримався досить високий рівень, близький до нормального підпірного (16 метрів БС). Максимум могли відступати до 15,5 — через те, що з Каховського водосховища вода самопливом подавалася в Північнокримський канал, і для того, щоб створити необхідний похил і самопливну подачу, треба було постійно тримати високий рівень води. Тобто ми мали велике водосховище, але з дуже малим коефіцієнтом корисної дії.
Тому ще в кінці 1980-х — на початку 1990-х років на державному рівні розроблялися різні проєкти реконструкції водосховища і розглядалися варіанти перегляду режиму його експлуатації у напрямку глибших спрацювань саме в літній період — для того, щоб той величезний об’єм води, який в ньому закумульований, можна було хоча б частково використовувати.
«Такі проєкти в той час Інститут гідробіології оцінював позитивно з погляду невеликих літніх спрацювань, близько 1,5 метра, це не призвело б до руйнування вже наявних екосистем, але поліпшило б водообмін, проточність водосховища, зменшило б явища «цвітіння» і дало б ефект у вигляді використання тієї води, яка є в цьому водосховищі. Бо у тому вигляді, як це було, здебільшого використовувалася вода з Кременчуцького водосховища, яка скидалася каскадом у Каховське для підтримання рівня 16 метрів і вже з Каховського подавалася у магістральні канали, які використовуються для зрошення», — сказав Сергій Дубняк.
На запитання журналістів «Чи постає проблема наповнення Північнокримського каналу, якщо Каховське водосховище не функціонує?», вчений відповів, що якщо водосховище не функціонує, наповнювати кримський канал, як і інші канали й водоводи, взагалі немає чим.
«Максимальна пропускна здатність Північнокримського каналу — близько 300 метрів кубічних за секунду, а стік Дніпра під час межені може падати до 300 метрів кубічних за секунду. Тобто весь Дніпро треба запустити в цей канал, щоб забезпечити такі обсяги. Навіть якщо не розглядати водосховище як акумулятор води, то усе одно чисто технічно, щоб цю воду можна було подавати в канали, має бути якась місткість, з якої це можна буде робити.
Якщо ми говоримо про потенційне звільнення Криму і необхідність потім українській владі розв’язувати проблему водопостачання, то тут постає питання, як це забезпечити. На мою думку, треба відмовитись від варіанту самопливної подачі. Так, це буде дорожча вода, якщо її качатимуть помпами. Але тоді водосховище можна зробити ефективнішим», — сказав Сергій Дубняк.
На думку вченого, відновлювати водосховище треба, спираючись на сучасну концепцію, що має знівелювати недоліки, які були у старому водосховищі, і врахувати вимоги екологів і археологів, котрі виступають проти відновлення. Вчений вважає, що ці підходи можна максимально поєднати, якщо добре подумати й спроєктувати водосховище так, щоб воно виконувало свої основні функції, і водночас суттєво зменшити його площу.
Площу затоплення можна регулювати не тільки рівнями, на які буде підійматися вода, а й шляхом віддамбування мілководних ділянок, надто у верхній частині водосховища, де якраз розташований історичний Великий Луг.
«Так свого часу було зроблено на Канівському водосховищі південніше Києва. Ми зберегли там цінні заплавні землі — завдяки тому, що були побудовані захисні дамби й створені польдерні системи. Ці території виконують важливу екологічну функцію, а також використовуються для відпочинку людей та для багатьох інших цілей», — підсумував Сергій Дубняк.
Відповідаючи на питання журналістів «Чи зможе Крим обійтися без води Каховського гідровузла, і якщо ні, то в який спосіб краще таке водопостачання організувати?», вчений зазначив, що, на його думку, воду в Крим після деокупації треба буде подавати.
«Тому, що Крим — це не тільки Південний берег з курортами, не лише «Титан» та інші підприємства, а й наша майбутня потужна військова база. Треба буде також відновлювати Північний Крим, який завдяки дніпровській воді свого часу перетворився з випаленого сонцем південного степу на квітучий регіон з високопродуктивним сільським господарством, а тепер сплюндрований бездумними діями окупантів.
Звичайно, треба переглядати ситуацію з погляду максимальної ощадливості використання водних ресурсів. Треба буде переглянути параметри Північнокримського каналу, зменшити до мінімуму втрати води на фільтрацію і випаровування.
Сьогодні канал у сухому стані, і все це можна технічно зробити.
Якщо ми плануємо відновлювати водосховище, треба одночасно думати й про те, як функціонуватимуть ті меліоративні системи, які з нього братимуть воду. На сьогодні більшість із них — у зруйнованому або напівзруйнованому стані. Інакше ми створимо потенціал, який просто не буде використовуватися ще тривалий час.
Тому цю проблему треба розглядати комплексно, а не водосховище саме по собі, ГЕС сама по собі й так далі. Не бачу сенсу відновлювати водосховище без ГЕС, а такі пропозиції лунають. Бо все одно воду треба пропускати вниз по Дніпру, тож краще це робити через ГЕС, отримуючи відповідний виробіток електроенергії.
Плануючи будівництво нової ГЕС, треба врахувати недоліки тої, яка існувала. Каховська ГЕС була найменш потужною в Дніпровському каскаді, з найменшою пропускною здатністю, що створювало проблеми для роботи всієї енергетичної системи Дніпра. Через низьку пропускну здатність у весняний період часто скидали воду просто через водозливну греблю. Звісно, нова ГЕС має бути спроєктована і побудована з урахуванням сучасних екологічних вимог до таких об’єктів, зокрема з рибоходами для забезпечення міграції риби по Дніпру», — сказав Сергій Дубняк.
Важливо:Ділянка водного шляху від Каховської ГЕС до Херсона є частиною так званого міжнародного водного шляху Е40 (Гданськ-Херсон) як частина цього маршруту. Дослідження експертів проєкту «Збережемо Полісся» ще до повномасштабного вторгнення також показало величезну цінність біорізноманіття в цій частині маршруту Е40 та підкреслило, що у разі реалізації Е40 це біорізноманіття може постраждати.
Звичайно, вплив підриву дамби на порядок або й на два негативніший за потенційні наслідки будівництва Е40, але аналіз ситуації після диверсії росіян допомагає зрозуміти краще потенційні ризики Е40 також.
Олег ЛИСТОПАД
На фото Сергія Дубняка — Сергій Дубняк на березі Каховського водосховища 2021 рік
