«Забули про Смарагдову мережу…»

Експерти громадської ради при Міндовкіллі критикують проєкт стратегії розвитку зони відчуження-2030. Про це ідеться у листі ГР до міністерства та Державного агентства з управління зоною відчуження. Ось текст:

на в’їзді до Зони. Фото Олега Листопада

Вих. № 001/2021-001 від 15 січня 2021 року

Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України

Державного агентства України з управління зоною відчуження

Щодо громадської оцінки проєкту Стратегії розвитку ЗВ на 2021 – 2030 рр.

За результатами розгляду проєкту Стратегії розвитку території зони відчуження на 2021 – 2030 роки, оприлюдненого ДАЗВ для громадського обговорення (надалі – Стратегія), громадська рада при Міністерстві захисту довкілля та природних ресурсів України надає коментарі, зауваження та рекомендації до документу, схвалені за результатом проведених електронних консультації.

Найперше варто зазначити, що Стратегія є документом державного планування, який має пройти процедуру стратегічної екологічної оцінки відповідно до Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку». Громадське обговорення проєкту документа має відбуватися з урахування результатів стратегічної екологічної оцінки згідно з Законом.

Перевірка на виході з Зони

За висновками звітів МАГАТЕ 2006 року 1 , 2 Чорнобильська зона відчуження (ЧЗВ) є непридатною для життя та залишатиметься такою протягом десятиліть, тому, на наш погляд, до переліку головних напрямів її розвитку варто включити найперше такі:

  • Забезпечення вивчення міграції радіонуклідів в межах ЗВ та прилеглих територіях; належного контролю дотримання правил перебування людей на забрудненій радіонуклідами території та запобігання виносу радіоактивних речовин за межі ЗВ відповідно до Закону України «Про правовий режим території,  що  зазнала  радіоактивного  забруднення  внаслідок  Чорнобильської катастрофи», а також перетворення колишньої ЧАЕС у безпечний об’єкт.

1 IAEA (2006a) Radiological Conditions in the Dnieper River Basin – Assessment by an international expert team and recommendations for an action plan, 2006.Available from STI/PUB/1230 (iaea.org)

2 IAEA (2006b) Environmental Consequences of the Chernobyl Accident and their Remediation: Twenty Years of Experience, Report of the Chernobyl Forum Expert Group ‘Environment’, 2006 Availbale from STI/PUB/1239 (iaea.org)

  • Урахування вимог правового режиму земель природно-заповідного фонду при плануванні будь-якої діяльності на цих землях, оскільки територія ЗВ (крім 10 – ти кілометрової зони довкола колишньої ЧАЕС) належить тепер до Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника.
  • Посилення бар’єрних функцій Чорнобильського радіаційно- екологічного біосферного заповідника щодо поширення радіонуклідів, сприяння зростанню його наукового та пізнавального значення.
  • Урахування вимог правового режиму земель смарагдової мережі (NATURE 2000), а саме на більшій частині земель ЧЗВ наявні території особливого природоохоронного значення та підпадають під дію Бернської конвенції, а саме UA0000046 відповідно до публічної кадастрової карти. Це питання особливо актуальна коли на розгляді до Верховної Ради України знаходиться проєкт Закону України «Про території Смарагдової мережі».

Пропонований ДАЗВ проєкт Стратегії представляє швидше набір різних заходів і проектів за різними напрямками, без глибокого аналізу їх перехресних впливів, без визначення пріоритетів і їх ієрархії. У першу чергу це стосується питань промислового розвитку і розвитку біосферного заповідника: очевидно, що вони можуть конфліктувати одні з одними, але в проекті Стратегії нічого не сказано про принципи та механізми розв’язання таких конфліктів.

Пропонуємо Стратегію розділити на два документа:

І) Стратегію розвитку 10-ти км. зони відчуження як інноваційного- промислового кластера та другий документ –

ІІ) Стратегію розвитку Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника, оскільки характер завдань розвитку цих двох територій є суттєво відмінними.

У разі, якщо буде розглядатися все ж один документ, тоді заходи щодо цих територій, починаючі із стратегічних цілей, мають бути чітко розмежовані з врахуванням наданих далі по тексту рекомендації.

До підготовки нової редакції Стратегій радимо залучити експертів- екологів, щоб уникнути невідповідності назви розділу його змісту.

Наприклад, текст другої частини розділу 6. «Перелік перспективних проєктно-інвестиційних   пропозицій   по   напрямкам   розвитку»   під   назвою «Екологія».

З наведених у ньому пропозицій до екологічних напрямків з обмовками можна хіба що зарахувати переробку та утилізацію токсичних відходів3. Решта – це напрями розвитку енергетики. Хоч запропоновані заходи можуть спряти скороченню викидів парникових газів в атмосферу, проте вони не є екологічними   заходами   по   своїй   природі.    Їх   впровадження   збільшить антропогенне  навантаження  на  довкілля,  тому  необхідно  хоча  б  орієнтовно визначити ділянки ЗВ, на яких пропонується розвивати зазначену діяльність.

3 https://necu.org.ua/guardian-rozkryvaye-vidsutnist-nalezhnyh-oczinok-ryzykiv-vodnogo-shlyahu-e40/ 

Варто підкреслити, що коли мова йде про промисловий розвиток ЗВ, то має бути прямо зазначено, що йдеться про 10-ти км. зону ЗВ довкола колишньої ЧАЕС.

Доцільним здається визначити в стратегії чітку ієрархію пріоритетів серед цілей і заходів розвитку зони відчуження (це могло б бути визначене у розділі, де мова йде про місію, бачення та стратегічні цілі). Може розглядатися така ієрархія:

  • забезпечення ядерної та радіаційної безпеки, включаючи виконання бар’єрної функції — як найвищий пріоритет, яким не можна поступатися з будь- яких міркувань;
  • відновлення природних екосистем, їх охорона та наукові дослідження — реалізуються в максимальній мірі, наскільки це не протирічить першому пріоритету;
  • інші цілі (промисловий розвиток, туризм, тощо) — реалізуються настільки, наскільки вони не протирічать двом першим пріоритетам. Можуть розглядатися і інші варіанти пріоритетів, але, у будь-якому випадку, їх визначення має бути.

Пропонуємо до Стратегії додати додаток в якому вказати ієрархію керівних документів та інших нормативно-правових актів, згаданих у Стратегії.

Якщо ми говоримо про розвиток енергетичного кластеру в 10-ти км. ЗВ, то не зайвим було надати опис потенційних споживачів виробленої енергії, бо будь-яка виробнича діяльність має бути економічно доцільною. Звісно, наміри розвитку енергетичного кластеру повинні узгоджуватися з принципами розвитку енергетики України.

Оскільки мова йде про ЗВ, то безпековий фактор має бути описаний для кожного виду діяльності (як для обладнання, так і для персоналу).

Захопившись планами розвитку 10-ти км. зони колишньої ЧАЕС автори Стратегії менше уваги надали потребам та специфіки розвитку Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника (ЧРЕБЗ).

Що стосується розвитку ЧРЕБЗ, на нашу думку стратегічний документ повинен враховувати:

  • Дані про географічне розташування ЧРЕБЗ (навести площу заповідника, протяжність його меж, опис основних типів угідь, карту ЧРЕБЗ).
  • Природні умови та ресурси розділи: клімат, ґрунти, геологія, рельєф, поверхневі води, підземні води, рослинність, тваринний світ.
  • «Населення», цей розділ варто доповнити даними про зміни у складі населення ЗВ (за категоріями) та прилеглих територій, його взаємодію з ЗВ, поточну демографічну ситуацію, характер діяльності громадян. Це дозволить краще зрозуміти обсяг людського потенціалу.
  • Негайного вирішення потребує питання землекористування і проект організації території ЧРЕБЗ. Рекреаційна діяльність яка здійснюється на території об’єкту ПЗФ повинна відповідати законодавству і стратегії розвитку із врахуванням напрямів науково-просвітницькій роботи. Доходи від рекреаційної і господарської діяльності має спрямовуватись на розвиток об’єкту ПЗФ, а ні на користь окремих суб’єктів господарювання, які заробляють на екскурсійних програмах «до Чорнобилю».

 

Що стосується розвитку 10-ти км. зони відчуження, на нашу думку стратегічний документ повинен враховувати:

  • Уточнення розділу 4 «Формулювання місії та стратегічної цілі розвитку, декомпозиція стратегічної цілі». Дуже декларативно визначені загальні цілі розвитку, після чого набагато детальніше та конкретніше прописані цілі за одним з напрямків: щодо розвитку системи поводження з РАВ та ВЯП. Нічого подібного не прописано про стратегічні цілі за іншими напрямками розвитку (зокрема, щодо природоохоронної діяльності). Подібний дисбаланс створює ризики того, що усі інші напрямки, крім поводження з РАВ та ВЯП сприйматимуться як другорядні і допоміжні.

 

Що стосується назви розділу «Формування місії та стратегічної цілі розвитку, декомпозиція стратегічної цілі», її краще замінити на «Мета та стратегічні цілі розвитку ЗВ, декомпозиція цілей», а назву п. 4 «Розробка стратегічного бачення, місії та стратегічної цілі» записати у редакції: «Головні засади стратегії розвитку зони відчуження» (у документі не варто говорити про розроблення якихось положень, засади Стратегії мають бути сформульовані, якщо йдеться про завершену роботу).

В літературі слово «місія» більше використовується для визначення мети діяльності людини, громади, суспільного об’єднання, церкви, врешті — компанії. Термін «Місія» передбачає носія місії або виконавця її (місіонера). Це ДАЗВ може, наприклад, проголосити своєю місією утримання та розвиток ЗВ відповідно до вимог природоохоронного законодавства України, збереження біологічного та ландшафтного різноманіття ЧРЕБЗ, створення безпечних умов перебування персоналу у ЗВ, досягти високого рівня роботизації робіт з поводження та захоронення радіоактивних відходів.

Водночас  мету  розвитку  ЗВ  потрібно  ставити  реалістичну,  тому  слова

«Місія розвитку територій зони відчуження полягає в створенні умов радіаційної, біологічної і генетичної безпеки» доцільно вилучити. Замість них написати: «Метою розвитку ЗВ є вивчення процесів відновлення дикої природи на пост-антропогенній території, пошук та впровадження інноваційних рішень для розвитку 10-ти км. зони довкола колишньої ЧАЕС».

  • Розділ 3. Промисловий розвиток, не пов`язаний з ядерною енергетикою передбачає зокрема створення потужностей з переробки побутових та небезпечних відходів, відходів виробництва. Приведення діючої інфраструктури поводження з відходами ЗВ до сучасних норм сприймається позитивно та має бути реалізоване в рамках Стратегії. З іншого боку, розгортання додаткової інфраструктури поводження з відходами, які не пов’язані з діяльністю ЗВ викликають певні застереження: створення нових робочих місць у ЗВ наражатиме новий (додатковий) персонал на небезпеку додаткового радіаційного опромінення, господарська діяльність з поводження з небезпечними відходами в безпосередній близькості до Чорнобильського біосферного заповідника створить додаткове антропогенне та промислове навантаження на заповідну територію.

З точки зору економічної доцільності такого проекту, є великі сумніви щодо ефективності: ЗВ розташована на півночі України, найближче масштабне місце утворення небезпечних відходів – м. Київ (140 км). Водночас, в ЗВ діє особливий режим пропуску транспорту. Наведені фактори створюватимуть значні ускладнення у забезпеченні ефективної логістики, що в свою чергу призведе до втрати неконкурентної спроможності такого проекту на ринку поводження з небезпечними відходами.

Щодо  доцільності  розширення  об’єктів  обслуговування  полігону  ТПВ «Лелів» також викликає певний сумнів, з огляду на невелику щільність населення в контексті розумної дистанції (логістичного плеча) доставки.

З огляду на те, що оператором запланованих потужностей, буде державна організація, можна очікувати, що дані плани не будуть реалізовані ефективно, отже це призведе до марнотратства бюджетних коштів.

  • Пункт 9 «Розвиток транспортної інфраструктури» пропонуємо вилучити, оскільки проєкт річкового шляху Е40 (Гданськ — Херсон) не пройшов стратегічної екологічної оцінки, оцінки впливу на довкілля і не був схвалений у цілому. Політичні рішення щодо цього проєку не мають ніякого наукового підґрунтя, тому виглядають авантюрними.

Критики техніко-економічного обґрунтування проєкту  Е40 (оприлюднений 2015 р.) попереджають що його впровадження призведе до знищення унікальної екосистеми Полісся3. Незаангажовані польські і білоруські економісти стверджують, що за економічними показниками він є збитковим, тобто безглуздим. Його реалізація впаде додатковим тягарем на слабку економіку України. Кожен українець змушений буде платити за помилку нинішніх керівників, які у захваті від цього проєкту4.

Цілком незрозумілою є спроба авторів Стратегії записати у напрями розвитку ЗВ річковий шлях Е40 та яким чином він цей розвиток піднесе на вищий рівень менеджмент зони відчуження. Це все одно, що уявляти ніби круїзний океанський лайнер пройшовши повз рибацьку шхуну піднесе її статус.

З будівництвом є висока загроза потрапляння радіоактивного мулу при проведенні днопоглиблювальних робіт до водотоку та подальшої міграції по річні Дніпро. При неправильному плануванні після днопоглиблювальних робіт, на жаль, часто проявляються небезпечні ерозійні процеси (див. фото пошкодження лісів смарагдової мережі UA0000144 через водну ерозію після днопоглиблювальних робіт Республіки Білорусь в річні Дніпро біля н.п. Радуль Чернігівської області).

4 Екс пе ртн е д ос лід жен н я не в и яви ло жод ни х екон омі чни х п е рев аг п роєкт у в одн ог о шляху Е40 |

 На ці он а льн ий е колог ічн ий ц ент р Україн и (ne c u. org. ua )

Додатково рекомендуємо прописати заходи із попередження можливого підтоплення території (під час весняного паводку) біля критичних об’єктів, які знаходяться вздовж річки Прип’ять5.

Ще більше здивування викликає бажання авторів Стратегії розвивати спортивне рибальство у ЗВ. Це є щонайменше безвідповідально перед людьми, яким такі розваги будуть пропонуватися. Пропонуємо відмовитися від таких пропозицій.

Зважаючи на важливість і довгостроковість стратегічного документу, у ньому слід уникати згадок про сумнівні чи дискусійні проекти, щодо яких відсутні остаточні висновки/результати експертиз.

  • Окремо увагу звертаємо на розділ 8 проекту Стратегії «Очікувані результати, система моніторингу та оцінки результативності реалізації стратегії». Цей розділ є абсолютно декларативним, у ньому тільки говориться про необхідність визначення індикаторів досягнення стратегічних цілей, самі вони в наведеному проекті Стратегії не визначені. Відсутність таких вимірюваних цілей, досягнення яких могло б бути реально оцінено, не дозволяє розглядати цей документ як повноцінну Стратегію.

 

5 За інформацією, наданою УкрНДГМІ, за період регулярних спостережень на посту Мозир з 1881 року зареєстровано найвищий рівень води під час весняної повені 1895 року. Він становить 118,35 м абс. (в абсолютних відмітках). Цьому рівню відповідає витрата води 5670 м3/с. За період після аварії на ЧАЕС (1986 р.) найвищим було водопілля на Прип’яті у 1999 р., коли максимальні витрати води досягали біля Мозиря 3160 м3/с.

  • Зважаючи на формат Стратегії як керівного документу, варто було б окреслити основні напрямки можливого розвитку території та межі їх реалізації, наприклад:
  • недопущення локалізації в зоні виробництв, які негативно впливають на природоохоронні об’єкти зони чи їх окремі елементи;
  • заборона локалізації в зоні виробництв, які якимось чином не узгоджуються з її бар’єрною функцією;
  • недопустимість вивезення із зони радіоактивно забрудненої продукції (звідси випливає необхідність удосконалення гігієнічних нормативів умісту радіонуклідів у продукції, яких у нас поки що немає – розроблення гігієнічних нормативів для радіонуклідів, характерних переважно чи виключно для зони відчуження), тощо.
  • Зважаючи на бар’єрну функцію зони відчуження, особливу увагу слід приділити науковим дослідженням у природоохоронній сфері та радіоекології, зробивши акцент на побудові прогнозів, запобіганню розвитку кризових явищ, розвитку природно-заповідного фонду, а також розроблянні технологій реабілітації радіаційно забруднених земель і/чи виробництва екологічно безпечної продукції в умовах високого рівня забруднення радіонуклідами.
  • Оскільки існує об’єктивний ризик виникнення масштабних пожеж у зоні вже навесні 2021 року, варто розробити чітку послідовність дій відповідно до пріоритетності заходів, передбачених Стратегією, із вказанням строків виконання, зазначивши у перших пунктах саме розвиток протипожежного облаштування території із закріпленням компетенцій і відповідальності за всіма підприємствами зони та відповідними службами і відомствами поза нею з метою уникнення різночитань, дублювання чи «випадання» функцій та оптимізації швидкості і якості реагування відповідних служб у разі виникнення пожеж. Створення єдиної інформаційної веб-системи для попередження та управління ландшафтними пожежами шляхом інтеграції наукових пірологічних даних про рельєф, експозицію, горючі матеріали, рослинний покрив, викиди СО2, джерела вогню, погоду, пожежні режими у ЧЗ6.

Наприклад, у квітні 2020 року пожежні автомобілі інженерних підрозділів ЗС України банально не могли дістатися до епіцентру пожежі у ЧЗ.

Наявних а також створення мінералізованих смуг, яких було недостатньо для стримування пожежі).

Під час пожежі в квітні 2020 році навіть виник ризик загорання критичних об’єктів, особливо комплексу «Вектор». Особливу увагу варто приділити плану ліквідації пожеж з додаванням плану взаємодії з органами виконавчої влади, ДСНС та силовими відомствами, попередження загорання ЧЗВ через пожежі на сусідніх  ділянках,  суміжних  із  ЧЗВ,  а  також  попередження  підпалів  та/або протидиверсійних заходів, створення нових мінералізованих зон та доріг для проїзду легкої пожежної техніки7.

6 Ці розробки ведуться в НУБіП України і ДСНС, можливо, будуть профінансовані МОНУ у 2021-2023 рр., є впровадження.

  • Додати вирішення питання із радіолокаційною станцією «Дуга». Через свої значні розміри, а також зношення основних конструкцій при найгіршій ситуації — її падіння може призвести як до підняття радіоактивного пилу, так (лише припущення) призвести до локального коливання земної кори із можливим пошкодженням критичних об’єктів. Цей сценарій малоймовірний, але можливість виникнення є. Як досить відомий туристичний об’єкт краще прописати заходи щодо його укріплення.
  • Провести інвентаризацію і дослідження стану так званих історичних об’єктів РАВ, а саме 9-ти ПТЛРВ та 3-х ПЗРВ для визначення ступеню їх екологічної безпеки,  а  також  перезахоронення  РАВ  до  новітніх  комплексів

«Вектор» та СВЯП-2. Якщо ПТЛРВ та ПЗРВ визначені як безпечні, то на цьому потрібно наголосити.. В пункті 5.3.3 проєкту Стратегії це питання викладено одним реченням, краще розширити інформаційну складову, особливо з екологічними ризиками перезахоронення, транспортування РАВ або їх безпечність.

  • Відновлення сейсмологічних досліджень в ЧЗВ (тимчасова мережа сейсмічних станцій ІГФ НАН України, на якій проводилися спостереження поблизу ЧАЕС, функціонувала до 1996 році і закрита через брак фінансування). За інформацією, яку надано ІГФ НАН України, у 1996 році на території ЧЗВ зафіксовано 4 місцевих землетрусів. Сейсмічна небезпека Чорнобильської АЕС визначається Карпатськими землетрусами із зони Вранча (Румунія) і місцевими землетрусами платформної території України. За інформацією ГЦСК, на території України зафіксовано за 2020 рік 46 землетрусів, найбільший у зоні Вранча 5,1 балів (за шкалою MSK-64) у 31.01.2020 року на території Румунії, на території Білорусі 6 коливань (всі до 200 км до ЧЗВ), максимальна магнітуда становила 2,2 бали 27.01.2020 року. Малоймовірно вплив сейсмічного впливу на критичні об’єкти, але ймовірність пошкодження їх допускається.

7 За інформацією від Лісової служби США ( «The wildfire problem in areas contaminated by  the Chernobyl disaster»), загоряння в українській частині Чорнобильської зони  відчуження  (ЧЗВ) виникають набагато частіше, ніж в Поліському радіаційно-екологічному заповіднику. Це пов’язано з нормальною організацією протипожежного менеджменту в Республіці Білорусь.

Громадська рада відкрита до конструктивного діалогу. Її члени та експерти готові взяти участь у процесі розроблення нової редакції Стратегії, обговорені з представниками Міндовкілля і ДАЗВ наданих коментарів, зауважень і рекомендації, а також подальших публічних обговореннях проєкту документу.

Голова                                                   С.В. Берзіна

 

2 комментария

  1. Зокрема, судячи з звітів, дослідження поточного стану флори та фауни на місці планованої діяльності фактично не проводились, рідкісні види флори та фауни планують зберігати лише в межах об’єктів ПЗФ, окремі моменти звітів протирічать самі собі тощо. А у випадку Роменського агролісгоспу автори звіту взагалі «забули» про існування об’єкту Смарагдової мережі

  2. Постійна комісія Болехівської міської ради з питань соціально-економічного розвитку, промисловості, сільського та лісового господарства, підприємництва, інвестицій з використання природних ресурсів, рекреації та туризму «Смарагдову мережу» Європи заснували ще у 1971 році для збереження видів і оселищ, яким загрожує зникнення. Українські території були включені до всеєвропейської мережі у 2016 році, але до цього часу інформацію про них можна було знайти лише на інформаційному ресурсі Конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі (Бернська конвенція) або за окремим письмовим запитом у Мінекоенерго.

Оставить комментарий

Ваш email нигде не будет показан. Обязательные для заполнения поля помечены *

*