На Поліссі створюють біосферний резерват

Полісся недарма називають Амазонією Європи. Це волога лісиста та болотяна місцевість, що розташована на території чотирьох країн — України, Білорусі, Польща та Росії.

«Це територія з  величезними лісами, болотами, заплавами, озерами та річками. Це домівка рідкісних тварин і птахів. Це справжній скарб», — вважає експертка з природоохоронних питань Українського товариства охорони птахів, керівник проєкту «Полісся – дика природа без кордонів» кандидат біологічних наук Ольга Яремченко.

 Цьому унікальному регіону загрожує знищення через осушення боліт, масштабну меліорацію, добування «корисних» копалин, пожежі, надмірні рубки лісу, будівництво мегаканалу Гданськ-Херсон (Е40) та інші фактори. Щоб запобігти знищенню європейської Амазонії, природолюби з України, Білорусі та Європи узялися створити тут міжнародний українсько-білоруський транскордонний біосферний резерват (ТБР) «Прип’ятське Полісся».  А в Україні на території Рівненської та Житомирської областей створюють біосферний резерват «Центральне Полісся». Роботи здійснюються в рамках транскордонного (Україна-Білорусь) проєкту «Полісся – дика природа без кордонів».

 

 

На території України проєкт впроваджується ГО «Українське товариство охорони птахів» у пратнерстві з Франкфуртським зоологічним товариством Франкфуртським зоологічним товариством (FZS), Німеччина, Білоруським товариством охорони птахів (APB), Британським орнітологічним фондом (BTO), Консервейшн Кепітал (СС) за фінансової підтримки фундації «Аркадія – благодійний фонд Лісбет Раузин та Пітера Болдвіна».

«Резервати створюють для збереження біологічного різноманіття та сталого використання ресурсів території з можливістю вивчати та відстежувати зміни в довкіллі. Нині до світової мережі біосферних резерватів входить 701 природоохоронна територія в 124 країнах. В Україні — 8 біосферних резерватів: Карпатський, Дунайський, Чорноморський, Асканія-Нова, Східні Карпати, Західне Полісся, Розточчя, Деснянський. Радіаційний біосферний заповідник «Чорнобильський» не має статусу біосферного резервату, хоча в назві присутнє «біосферний», — пояснив експерт Українського товариства охорони птахів доктор біологічних наук Сергій Панченко.

«У 2019 році нашими дослідниками на Поліссі було ідентифіковано 33 ділянки природних лісів та потенційних пралісів», — розповідає Ольга Яремченко.

Ці ділянки зараз запропоновані як основа для стоврення пралісових заказників або пам’яток природи, такий тип заповідних територій передбачено у Законі про праліси. Також створення цих територій природно-заповідного фонду посилить каркас майбутнього біосферного резервату.

«Біосферний резерват — це це природоохоронна територія нового типу, ключовою метою якої є забезпечення гармонійного розвитку людини і природи Вона має більшу площу ніж, наприклад, традиційний заповідник; чітко зонована; включає не тільки ділянки природи, а й ландшафти, у тому числі  «окультурені» ландшафти, з традиційним землекористуванням. Також до резервату можуть включатися і змінені або деградовані екосистеми, які можна відновити до стану, близького до природного», — роз֦’яснює Ольга Яремченко.

Зона ядра — територія абсолютної заповідності. Зазвичай, ядро складають природні заповідники, заповідні зони національних і регіональних природних парків, заповідні урочища. Тут дотримуються найсуворішого природоохоронного режиму. Дозволені лише наукові дослідження і моніторинг природних процесів. Зона ядра може бути як однією великою територією, так і складатися з кількох дрібніших.

Буферна зона — оточує ядро та має чіткі межі. Зазвичай, це зони рекреації національних та регіональних природних парків, заказники та пам’ятки природи. Тут діють менш суворі обмеження, дозволена екологічно безпечна діяльність: проведення фундаментальних досліджень, туризм, освітні заходи. Можуть дозволятися й деяка господарська діяльність – вибіркові рубки, сінокосіння, збирання грибів та ягід тощо.

Транзитна зона — територія традиційного землекористування. Обмеження стосуються тільки тих видів діяльності, що можуть завдати непоправної шкоди природним комплексам, які охороняються в біосферному резерваті. Господарська діяльність, що відбувається у злагоді з природою, тут дозволена.

 

Як правило, перші дві зони відносяться до категорії природоохоронних територій, а третя не має такого статусу.

Майбутні біосферні резервати — як транскордонний українсько-білоруський «Прип’ятське Полісся», так і український «Центральне Полісся»,  мають величезну екологічну цінність.

«Це великі площі збережених ландшафтів, збережених природних екосистем: ліси, луки, болота, річки, стави. Тут багате біорізноманіття: рідкісні види ссавців, птахів, земноводних, плазунів. Тут представлені усі поліські ландшафти», — зазначає Сергій Панченко.

Історико-культурна спадщина території

За словами Сергія Панченка, до резервату планується включити декілька об’єктів, серед яких село, городище, церкви, музеї:

«Зокрема, планується включити до резервату Кам’яне село — геологічний заказник місцевого значення, розташований на схід від села Рудня-Замисловицька Олевського району Житомирської області, який являє собою скупчення великих оригінальних валунів, слов’янське городище, церкви Святого Василя (ХІІ ст.), Листвинська та інші; кургани скіфських часів, укріпрайон (перша лінія оборони ДОТів Другої світової війни), архаїчна дерев’яна будівля лісовиків древлянських часів «Норман», краєзнавчі музеї, архаїчні кладовища тощо», — зазначає експерт. 

Переваги для громад

На думку ініціаторів створення резервату, це надасть чимало вигід і переваг громадам.

«В Україні ядром резерватів слугуватимуть території Поліського і Рівненського природних заповідників. До транзитної пропонується включити населені пункти та зони навколо них, до яких входять експлуатаційні ліси, пасовища, сінокоси. У цій зоні може бути обмежене будівництво, яке спотворює ландшафт (шахти, кар’єри), робота шкідливих для довкілля підприємств, певні обмеження стосуватимуться осушення боліт й інших меліоративних заходів», — інформує Ольга Яремченко.

Створення резерватів надає додаткової ваги, ціни, значущості території.

«Громади зможуть успішніше займатися виробництвом екологічно чистої місцевої продукції, ремісництвом, місцевими промислами. Сподіваємося й на розвиток транскордонних україно-білоруських відносин: спільні тематичні фестивалі, ярмарки, співпраця між навчальними закладами тощо», — додає екологиня.

Олег Листопад

1 комментарий

  1. Рішенням ЮНЕСКО від 2 лютого 1999 року ДБЗ включено до світової мережі біосферних заповідників у складі білатерального румунсько-українського біосферного резервату «Дельта Дунаю», завдяки чому одна із найбільших дельт світу стала практично повністю заповідною. У 2004 році відповідно до Указу Президента України «Про розширення території Дунайського біосферного заповідника» № 117 від 2 лютого площу земель, що передаються ДБЗ у постійне користування, збільшено на 1295 га (за рахунок земель Кілійського району) та загальну територію розширено на 3850 га (землі Татарбунарського району), які надані без вилучення у землекористувачів.

Оставить комментарий к госуслуги есиа Отменить написание

Ваш email нигде не будет показан. Обязательные для заполнения поля помечены *

*